- найманий
- —————————————————————————————на́йманийдієприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
найманий
Смотреть что такое "найманий" в других словарях:
найманий — а, е. 1) Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до наймати. 2) у знач. прикм. Стос. до найняття. Наймана плата. Наймана ціна. || Який провадиться, здійснюється на основі найняття. 3) у знач. прикм. Який найнявся на роботу, службу і т. ін. і виконує її за… … Український тлумачний словник
найманий — [на/йманией] м. (на) ному / н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
затяговій — найманий … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
прикажчик — а, ч. 1) іст. У царській Росії – найманий службовець у поміщика, що наглядав за якою небудь ділянкою його господарства, виконував різні господарські доручення або керував господарством. 2) іст. У царській Росії – найманий службовець у купця або в … Український тлумачний словник
візник — а/, ч. 1) Людина, яка править кінним екіпажем, найчастіше найманим; фурман. 2) Найманий кінний екіпаж … Український тлумачний словник
кілер — а, ч. Найманий вбивця … Український тлумачний словник
кондотьєр — а, ч. 1) В Італії 14 15 ст. – ватажок найманих військових загонів. 2) Найманий вояка, що служить тому, хто більше платить. 3) перен. Людина, готова за достатню плату битися за будь яку справу … Український тлумачний словник
ландскнехт — а, ч. У Західній Європі 15 17 ст. – найманий солдат. || перен. Продажний вояк … Український тлумачний словник
наємець — мця, ч., зах. Найманий працівник, зокрема доглядач худоби … Український тлумачний словник
найманець — нця, ч. 1) Той, хто найнявся на роботу до приватного власника, підприємця; найманий робітник. 2) Солдат або офіцер найманої армії. 3) Особа, спеціально завербована для участі у спільних насильницьких діях. 4) перен., зневажл. Той, хто захищає… … Український тлумачний словник
